№ 43 (535) 6 листопада 2008
ЗМІСТ	КРИЗА ДОВІРИ

ЗВ’ЯЗКИ З ІНВЕСТОРАМИ

Важливим чинником ефективного розвитку вітчизняних компаній та залучення ними інвестиційних ресурсів є налагодження зв’язків з ін-весторами. В Україні ця діяльність лише починає розвиватися. Однак її значення поступово підвищуватиметься, особливо в умовах поглиблення фінансової кризи.

ОСНОВНІ ПРОБЛЕМИ. Як зазначив на прес-конференції, присвяченій розвитку в Україні ринку послуг зв’язків з інвесторами (Investor Relations – IR), генеральний директор компанії «ДАГДА», президент УТФА Юрій ПРОЗОРОВ, у нашій країні цей ринок тільки формується. У серпні-вересні поточного року компанія «ДАГДА» за підтримки вітчизняних і зарубіжних партнерів провела аналітичне дослідження «Investor Relations: порадник для інвесторів, які залучають інвестиції». Результати дослідження дозволили виявити наявність ряду негативних тенденцій. Зокрема, із більш ніж 30 українських компаній, які вже здійснили ІРО або приватні розміщення, лише три мають більш-менш адекватну систему Investor Relations, а близько 15 компаній – власні IR-служби, які, на жаль, не завжди працюють згідно з принципами зарубіжної практики. При цьому варто враховувати, що частина ІРО була здійснена компаніями, активами яких володіють іноземні інвестори.

Більшість вітчизняних емітентів довіряють створення IR-системи комунікаційним компаніям або PR-агентствам, які не здатні забезпечувати аналітичну підтримку клієнта. Як наслідок, з’являються IR-технології, що значно відрізняються від технологій діяльності реальних публічних корпорацій. Частково це обумовлено повною відсутністю на українському ринку компаній, які професійно займаються IR-технологіями.

Відсутність практики корпоративного управління й адекватної системи Investor Relations в українських компаніях призводить до того, що основними покупцями акцій і депозитарних розписок вітчизняних емітентів переважно є спекулятивно налаштовані закордонні інвестори. Значне падіння Індексу ПФТС та вихід з українського ринку нерезидентів чітко демонструє ставлення до нього іноземного капіталу, який, відчуваючи перші негативні ознаки, вилучається з України.

Слід зазначити, що за станом на кінець травня 2008 р. обсяг портфельних інвестицій у депозитарні розписки на акції емітентів із країн СНД становив близько $65 млрд. Із них на українських емітентів припадало близько $248 млн. При цьому 75% від загального портфеля інвестицій припадало на Росію. У свою чергу, за станом на кінець вересня поточного року обсяги інвестицій у цінні папери емітентів із країн СНД, у тому числі й українських, скоротилися майже наполовину.

Таким чином, результати дослідження свідчать про необхідність стимулювання з боку держави процесу формування в Україні адекватної практики Investor Relations, підвищення якості корпоративного управління і рівня прозорості публічних компаній. Менеджмент компаній, які готуються залучити інвестиції через фондовий ринок, має усвідомлювати, що в довгостроковій перспективі від розвиненості IR-технологій залежатиме вартість капіталу.

На думку партнера компанії PricewaterhouseCoopers Льва ГОЛУБЦЯ, відносини з інвесторами відіграють важливу роль у створенні привабливості компанії. Тому для українських емітентів, які бажають залучити додатковий капітал, Investor Relations є дуже важливим та необхідним чинником.

Незважаючи на високий потенціал України щодо залучення інвестицій, існує ряд негативних факторів, які знижують інвестиційну привабливість нашої країни. Серед них, зокрема, політична нестабільність, висока інфляція, недосконалість корпоративного управління та ін. При цьому якщо раніше іноземні інвестори не звертали уваги на ці фактори, то сьогодні в умовах світової фінансової кризи вони більш серйозно оцінюють майбутні прибутки та можливі ризики.

На поточному етапі зацікавленість інвесторів до україн-ських компаній продовжує зберігатися, проте капіталовкладники здійснюють більш ґрунтовну оцінку компаній. У цьому зв’язку запровадження IR-технологій допоможе вітчизняним емітентам стати відкритішими і, як наслідок, привабливішими для зарубіжних інвесторів.

КОРПОРАТИВНЕ УПРАВЛІННЯ. Важливим чинником успішності українських компаній є запровадження найкращої міжнародної практики корпоративного управління. При цьому партнер юридичної фірми «Arzinger&Partners» Максим ЧЕРКАСЕНКО вважає, що недосконалість вітчизняної моделі корпоративного управління заважає іноземним інвесторам, які звикли працювати з відкритою структурою бізнесу. У цьому зв’язку позитивним моментом є прийняття Верховною Радою Закону «Про акціонерні товариства», який нещодавно був підписаний Президентом України. Цей документ містить принципи та стандарти корпоративного управління, що прийняті в розвинених країнах.

Закон усуває значну частину прогалин вітчизняного законодавства щодо створення, функціонування та припинення акціонерних товариств. При цьому він деталізує права власників простих і привілейованих акцій. Його прийняття значно просуває Україну в напрямку захисту інтересів як міноритарних акціонерів, так і великих інвесторів, обмежуючи можливості застосування рейдерських технологій.

Вдосконалення акціонерного законодавства наближає Україну до світових стандартів корпоративного управління. Зокрема, значно посилюється роль наглядової ради, яка обиратиметься кумулятивним голосуванням. Це дозволить більш активно залучати до її складу незалежних директорів. Законом передбачено право наглядової ради створювати комітети і комісії, обирати корпоративного секретаря.

Одним із питань виключної компетенції загальних зборів акціонерів буде прийняття Кодексу корпоративного управ-ління. Крім того, Законом вдосконалюються процедура проведення загальних зборів акціонерів, порядок обрання та механізми функціонування інших органів управління АТ.

У цілому, прийняття зазначеного Закону сприятиме підвищенню інвестиційної привабливості нашої країни внаслідок запровадження цивілізованих механізмів захисту інтересів інвесторів, зростанню позитивного іміджу України як країни з ринковою економікою, капіталізації акціонерних товариств та подальшій адаптації вітчизняного законодавства до законодавства європейських країн.

За словами директора ДУ «Агентство з розвитку інфраструктури фондового ринку України» Євгена ПЕТРИКА, система розкриття інформації на фондовому ринку України функціонує на основі Закону «Про цінні папери та фондовий ринок». Сьогодні розроблено ряд нормативно-правових документів, які надають емітентам цінних паперів широкі можливості щодо розкриття інформації. Проте негативним чинником є те, що більш ніж 90% українських компаній розкривають інформацію не для акціонерів, а на виконання вимог регулятора.

Слід зазначити, що аналогічні тенденції характерні також для тих компаній, які вийшли на закордонні фондові біржі. Вони лише виконують вимоги бірж та закордонних регуляторів щодо розкриття інформації. Однак, у цілому, ця інформація не розкриває повною мірою необхідних даних про емітента. Крім того, жодна з українських компаній навіть частково не виконує вимоги щодо розкриття інформації про доходи топ-менеджерів, що вказує на відсутність у країні практики корпоративного управління.

Значні проблеми, пов’язані з розкриттям інформації спостерігаються у фінансовому секторі України; вони не дозволяють інвесторам реально оцінити ризики учасників цього сектору економіки. На думку вітчизняних аналітиків, деякі великі українські банки вже постраждали і надалі страждатимуть через відсутність транспарентності, яка є важливим елементом IR-технологій та активно використовується іноземними фінансовими інститутами як засіб протидії поширенню неточної або неправдивої інформації і вважається ефективним чинником антикризового менеджменту.